?

Log in

яблуко пізнання (2)

січень 2014

S M T W T F S
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 

Tags

Syndicate

RSS Atom
Розроблено LiveJournal.com

Попередні 10

01 січень 2014

(без теми)

ПОКАЖЧИК ПСЕВДОНІМІВ, АВТОНІМІВ ТА ІНШИХ ТЕГІВ ЦЬОГО ЖУРНАЛУ  

html счетчик посещений

статистика

UA TOP Bloggers



***
ЭНИ «Словарь псевдонимов»
(там є й багато українських авторів) - за словником Івана Масанова (опублікованим у 1956-1960 рр.) з деякими уточненнями та доповненнями


16 лютий 2013

(без теми)

Дністровський, Павло = Павло Ананійович Дворський
Пісні, які виконував ансамбль «Смерічка» у концертних програмах за радянського часу.
ДЖЕРЕЛО: Україна молода. — К., 2013. 1/2 лют. № 17 (4457). С. 20.
<[Павло Дворський:] “...Я народився на Дністрі, отож був Павлом Дністровським. Члени комісії читали у програмці: Дністровський — хто такий? — невідомо, мабуть, член Спілки композиторів. І пропускали. І пісні звучали — і «Місячна дорога», і «Смерекова хата», і «Маки для сина».

http://www.umoloda.kiev.ua/number/2217/164/78920/


ДВОРСЬКИЙ Павло Ананійович (н. 1 лютого 1953, с. Ленківці Кельменецького району Чернівецької обл.) — композитор, автор та виконавець естрадних пісень. Народний артист України.
Пс.: Дністровський, Павло.

25 січень 2013

Юрій П'ЯДИК

PYADYK_vypr
Енциклопедія історії України: Т. 9. Прил – С / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. - К.: В-во «Наукова думка», 2012. - 944 с.: іл.

http://histans.com/LiberUA/978-966-00-1290-5/978-966-00-1290-5.pdf

31 грудень 2012

(без теми)

room

room1
Adrian Room, "Dictionary of Pseudonyms: 13,000 Assumed Names and Their Origins, 5th ed."
McFarland | 2010 | ISBN: 0786443731 | 536 pages | File type: PDF | 4,57 mb

http://narod.ru/disk/64991613001.d8342195a3f7556b84a56f07630fb653/0786443731Pseudonyms.pdf.html

Сюди потрапили й деякi українськi дiячi - щоправда, їхнi iмена нерiдко подано в росiйськiй версiї...

06 грудень 2012

Про ще один - на жаль, нездійснений - проект складання словника псевдонімів...

pseud1990
Свобода. - Джерзі Ситі і Ню Йорк, 1990. - 19 червня. - Ч. 115. - С. 4.

21 квітень 2012

До історії ще одного нездійсненого видання словника українських псевдонімів


СВОБОДА. - Джерзі Ситі і Ню Йорк, 1966. - 26 серпня. - Ч.  158. - С. 6.

24 жовтень 2011

Вадим Сварог

Був на еміграції критик Вадим Сварог. Дехто іронізував, що цей його псевдонім походить від слова сваритися. Але його справжнє прізвище ніде у довідниках не зазначалося. Лише у найостаннішому числі торонтського журналу  "Нові дні" (1997) його редактор (нині покійний) Мар'ян Дальний (Горгота), називаючи своїх попередників, подав: Вадим Сварог (Балах). За цим джерелом я вмістив цю інформацію і в своїй книжці 1999 р.
А минулого року з'явився перший том довідника Юрія П'ядика про українську поезію першої половини ХХ ст. - і там теж згадується  Вадим Балах - молодий автор початку 1930-х років (але біографічних відомостей про нього у П'ядика не було)...
А тепер вирішив зазирнути до американського реєстру, про який вже згадував у попередньому записі:

https://familysearch.org/pal:/MM9.1.2/D22R-BZM/p_13126047415


А потім ще й натрапив на некролог:
http://www.legacy.com/obituaries/montereyherald/obituary.aspx?page=lifestory&pid=3554589



Vadim Balah was born in Petrashivka, Ukraine, on July 9, 1906 and passed away
May 11, 2005 in Monterey. After graduating from the Kiev University
Institute of Linguistic Studies, he taught German, English, Ukrainian
and Russian in schools in Ukraine. While at the Institute, he
translated several books from German and French into Ukrainian which
were issued by the State Publishing House. After arriving in America in
1949, he was offered the position of Russian language instructor at the
Army Language School, now DLI. In 1961, he was promoted to Associate
Professor of Foreign Language and developed textbooks and teaching
materials for the newly-formed Ukrainian Language Department.
Continuing his education, he did graduate work at the University of
California, Berkeley. After retiring for DLI, he taught at MIIS for
several years. He was a well-known and highly-regarded literary critic,
and contributed hundreds of articles to Ukrainian emigre publications
in the U.S., Europe, Canada and Australia under his pen name, Vadim
Svarog
. In his nineties, his love of languages inspired him to study
Spanish and Italian. He is survived by Anna, his wife of 63 years, his
son Rostyslav, grandson Nikolai, granddaughter Tania, and best friend,
his cat, Kissa. Funeral services were held.

Published in The Monterey Herald on May 18, 2005



Отже, йдеться про того самого Сварога-Балаха...
Про нього вже є й невелика стаття (без дат, але біографічні відомості таки збігаються) у Вікіпедії http://uk.wikipedia.org/wiki/Балан_Вадим_Віталійович, та, вважаю, прізвище БалаН (так назвав його у своїх спогадах Володимир Біляїв) Сварогові приписане помилково...

19 серпень 2011

Петро Карпенко-Криниця


Для поета Петра Карпенка-Криниці (справжнє - Карпенко) у більшості публікацій замість дати смерті подають знак питання.
Згадують також, що після спроби самогубства на початку 1960-х його ув'язнено у психлікарні в Напа Веллі, штат Каліфорнія.
Ще рідше пишуть про те, що на еміграції він жив під прізвищем Горбань (я свого часу в своїй книжці помилково подав це як справжнє прізвище).


Але ось трапився мені на https://familysearch.org/pal:/MM9.1.1/JY9V-7M4:
 
first name: Peter
middle name:
last name: Horban
name suffix:
birth date: 17 January 1918
social security number: 131-26-7865
place of issuance: New York
last residence: San Francisco, San Francisco, California
zip code of last residence: 94103
death date: 5 January 2003
estimated age at death: 85

Він чи не він?

Але в мережі тепер, виявляється, є відео з українського цвинтаря у Бавнд-Бруці (http://www.youtube.com/watch?v=iyiQhED5tSk), де бачимо й могилу Петра Карпенка-Криниці:





Дати народження у Горбаня й Карпенка-Криниці різні - воно й не дивно: фальшиве прізвище - фальшива й дата... А дата смерті - та сама...


Вважав за потрібне написати про це, оскільки  мене не раз запитували автори, які писали про Карпенка-Криницю до різних довідників, чи не знаю я чогось нового про його долю - але тоді я нічого не міг сказати...




06 липень 2010

(без теми)

Дуже неприємно про таке писати, але обставини змушують...
Я - не Фройд (і взагалі не лікар), тому причини авторчиної поведінки аналізувати не можу і не буду (та якби й був лікарем, то мав би зберігати лікарську таємницю).
Звичайно, присутність у словнику псевдонімів НЕ можна вважати за честь і радість, бо там же й псевдоніми пасквілянтів можуть розкриватися (якщо на те є законні підстави).
Але якщо авторка не хоче, щоб про неї знали, то навіщо виставляти відомості про себе у профайлі?
Мені, коли отримав листа із погрозами та залякуванням
(ну, може, я такий боягуз - і перебільшую небезпеку, але ж таки дещо протягом свого життя бачив і чув), теж хотілося оприлюднити це приватне листування - але стримався. А ось ця авторка це зробила - і це теж дещо говорить про її рівень моральності:
http://tawropola.livejournal.com/178308.html

До речі, вона чомусь НЕ виставила мого останнього листа від 5 липня:


"По-перше, я лише СПОДІВАЮСЯ, а не "ставлю перед фактом".
По-друге, знаю я і права авторів - і намагаюся без їх дозволу не публікувати тієї інформації, котра не оприлюднювалася у ЗМІ. Крім того, неодноразово доводилося мені на прохання авторів вилучати - як з мого блогу, так і з рукопису майбутньої книжки - навіть ті відомості, які раніше вже публікувалися в інших виданнях.
Але ж дивно якось: оприлюднюєте інформацію про себе (і не в малотиражному виданні, а у всесвітній мережі), а потім надсилаєте страшні погрози тим, хто намагається на неї посилатися. Ось Яндекс подає 71 посилання на блог tawropola - чи Ви всім їх авторам (крім себе, звичайно) таке надсилаєте?
"я матиму купу часу й натхнення на цю веселу дрібничку. дякую за цікаву розвагу."
А от я чомусь ніколи не відчував задоволення від лихих і підступних вчинків...
Бувало, що деякі авторки (молодші за мене, до речі) казали, що дозволяють публікувати деякі відомості про них після їхньої смерті. ТО Я ТЕЖ МУШУ СКАЗАТИ: мої матеріали можуть бути опубліковані незалежно від того, чи буду я живий, чи ні - мені є кому їх заповісти...
Я, можна сказати, філолог-аматор, але ж Ви - кандидат філологічних наук. То кому, як не Вам, розуміти важливість цієї справи - створення словника псевдонімів та інших довідників про наших письменників, журналістів і т.д.?.."

А сьогодні ось отримую таке:

Re: псевдоніми
from tawropola
"пане Еппель, мушу визнати, у вас великі проблеми з комунікацією, якщо ви не здатні відрізнити прохання від сподівання, а іронію від погрози. ви в мене нічого не просили, а тим більше - дозволу на використання приватної інформації. з того, що ця інформація не становить жодної таємниці, не означає, що будь-хто може використовувати її для публікації. це по-перше.
по-друге, щодо "страшних погроз": чого б то я мала радіти з ваших публікацій? це ваша праця, і вона мене не обходить - тобто не обходила б, якби ви належним чином представилися б і запитали дозволу на використання інформації про мене у вашому словнику (до речі, в такому випадку ви отримали б його без проблем). а так я розцінюю ваш попередній лист як звичайнісіньке хамство.
тому аби розставити крапки над і: я не даю вам дозволу на використання інформації про моє прізвище та псевдоніми.
на все добре, пане Еппель."
------

Це вже дрібниця, але "якби ви належним чином представилися б".
А це хіба не так: "З повагою - Веніамін Еппель, автор кількох публікацій "Матеріалів до словника українських псевдонімів"."?


Так, нічого не просив - але й нічого не брав без дозволу!

І після знущань та погроз  зі свого боку вона ще розцінює мій лист як "хамство".
Авторів у нас, звичайно, - хоч греблю гати, і, звичайно, я зовсім не страждатиму від відсутності у моїх публікаціях Бєсєдіної-Оскольської-Горянич.
Але якщо я помиляюся, то підкажіть - в чому саме? 



Коментарі


19 березень 2010

(без теми)

Оце якось несподівано взявся досліджувати "поганяла" (в даному разі інакше називати - якось язик не повертається і рука не підіймається) херсонських літераторів-гумористів.
Ось, наприклад, у виданні:
Вісник Таврійської фундації (Осередку вивчення української діаспори): Літературно-науковий збірник. — К.; Херсон, 2007. Вип. 4. - надруковано:

Прудивус

Чорний гумор

Ти питаєш мене:
"Що таке чорний гумор?"
Уяви ситуацію,
коли в день нашого весілля
ти в білому платті нареченої
виходиш перед ЗАГСом
із чорного лімузина
і, як ми й домовилися,
чекаєш на мене з неба.
А я в уніформі десантника
з автоматом Калашникова
і гранатою за ременем
вистрибую з літака
і за кілька секунд усвідомлюю,
що з якоїсь причини
основний парашут не розкрився,
і, геть забувши про те,
що кільце запасного
я замість обручки
подарував тобі на заручини,
машинально смикаю
за кільце гранати.
Можеш тепер сміятися.

http://prosvilib.ipsys.net/books/vtf/4vtf/vtf4_11.htm#prudyvus


І хто ж такий Прудивус?

Я за допомогою мережі знайшов швидко...


"Яке справжнє ім’я письменника, що підписується псевдонімом Прудивус?

а) А.Крат;

б) А.Кичинський;

в) А.Бахута"


(Мабуть, поки що треба приховати коментарі...)

Попередні 10